Христос Цар у Святому Писанні 

Кардинал Йозеф Ратцінгер  у своїй книзі «Служити правді», згадуючи про урочистість Христа Царя Всесвіту писав, що ця урочистість є досить «свіжою», натомість зміст цієї урочистості є так давній, як християнська віра: … адже слово «Христос» є нічим іншим, як грецьким перекладом слова «Месія» - помазаник, цар. Ісус з Назарету, розіп’ятий  «Син теслі» є настільки Царем, що царським титулом стало Його ім’я. Називаючи себе «християнами», визначаємо себе як людей Царя, як людей, які визнають у Ньому Царя».

Фундаментом навчання Церкви про царську гідність Христа є Святе Письмо. У багатьох фрагментах Біблія говорить нам, що ХРИСТОС Є ЦАРЕМ! Особливо це підкреслює папа Пій XI у своїй енцикліці „Quas Primas”. Він, адже,  названий  Володарем (Царем), який нащадком Якова буде (Чис 24, 19), який Отцем встановлений Царем над Сіоном, Його святою горою і він отримає народи у спадщину і кінці землі у посілість (Пс 2, 6-8). Натоміть у весільній пісні, в якій найбагатший  і найпотужніший монарх є образом майбутнього, справжнього Царя Ізраїлю: «престол твій, Боже, повіки вічні; берло правоти – берло царства Твого» (Пс 45, 7). Не згадуючи ще багато подібних фрагментів, в іншому місці, ніби для більш чіткого підкреслення атрибутів Христа, передвіщено, що Його царство не буде мати меж і ряснітиме дарами справедливості: «За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий – аж доки місяця… Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінця землі (Пс 72, 7-8).  

Христа Царя звіщали пророки. Цар, з роду Давида, царюванню Його не буде кінця. Його Царство – це царство права і справедливості. Пророк Ісая писав: «Бо хлоп’ятко нам народилося. Сина нам дано; влада на плечах у Нього; і дадуть йому ім’я Чудесний Порадник, Сильний Бог, Отець Довічний, Князь Миру. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його Царстві, щоб Його утвердити і укріпити справедливим судом віднині і повіки – ревність Господа сил це чинить (Іс 9, 5-6). У пророка Єремії читаємо: «ось настане час, - слово Господнє -, і я пробуджу для Давида праведний пагін, що владарюватиме як цар і буде мудрим, буде чинити на землі суд і справедливість. (Єр 23, 5).

Книга Даниїла представляє Сина Чоловічого, Якому довірено вічне панування, царська слава і влада. Це атрибути Його власної всемогутності і суверенності. «Бачив я в нічних видіннях, аж ось на небесних хмарах ішов ніби Син Чоловічий; дійшов він до Ветхого Деньми, і приведено Його поперед нього. І дано Йому владу, славу і царство, і всі народи, племена та язики йому служили. Влада його – влада вічна, що не минеться, й царство Його не занепаде ніколи». (Дан 7, 13-14). Тут необхідно звернути увагу, що пророк чітко вказує, що з Тим, Якому доручено царювання співпрацює святий люд!

Раніше пророк Даниїл говорить, що Царство Христове повалить і потрощить інші царства, натомість саме ніколи не буде знищене: За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться  повіки, і його влада не перейде до іншого народу: воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки» (Дан 2, 44).

Захарія представляв Христа як Справедливого і Переможного Царя: «Радуйся вельми, о Дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці. (Зах 9, 9).

На сторінках Нового Заповіту правда про Христа Царя не лише знаходить своє прекрасне і повне блиску  підтвердження, а й більше відкривається і поглиблюється. Вже в Благовіщенні Архангел Гавриїл говорить Пресвятій Діві, що: «Він буде великий і Сином Всевишнього назветься і Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню Його не буде кінця» (Лк 1, 32-33). А й сам Христос назвав себе Царем, коли стояв перед Пілатом: То ти таки цар? – мовив до нього Пілат. І відповів Ісус: Ти кажеш, що я цар. Я на те народився і прийшов у світ, щоб свідчити істину». (Йн 18, 37), а після свого Воскресіння, зустрічаючись з учнями на горі, коли … «деякі сумнівалися.  [...] Ісус же приступив і мовив но них: «Дана мені всяка влада на небі й на землі» (Мт 28, 17-18). Перед цим Христос, розповідаючи про Судний день, говорить, що як Цар буде судити всі народи: «Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучає овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. Тоді цар скаже  (...). (Mт 25, 31-40).

А в Одкровенні Йоан називає Христа «Володарем царів земних» (Одк 1, 5), який явився Апостолу у видінні майбутнього « … маючи на одежі і на бедрі своєму ім’я написане: ЦАР ЦАРІВ І ВОЛОДАР ВОЛОДАРІВ» (Одк 19, 16).  

У Діяннях Апостолів і апостольських листах  пояснено і підтверджено, що Бог Отець вчинив Христа спадкоємцем всього: «Його зробив спадкоємцем усього і яким створив віки» (Євр 1,2). Царська влада Христа буде тривати до Його повної перемоги над силами неприятеля: «Потім кінець – коли то Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу і силу. Мусить бо Він царювати поки не покладе всіх ворогів Йому під ноги. Знищений буде останній ворог – смерть» (1 Кор 15, 25-26).   

 

Джерела:

Пій XI,  Quas Primas

Ks. Jarosław Superson SAC, Historia Uroczystości Jezusa Chrystusa Króla Wszechświata, Kraków 2005

Ks. Jacek Bałemba SDB, Uniżenie przed Chrytusem fundamentalnym wyrazem uznania Jego królewskości, Warszawa 2014